16 днів проти насильства
АЛГОРИТМ ЗВЕРНЕННЯ ЩОДО ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА
Якщо ви свідок:
1. 📞 Викликайте поліцію. Обов’язково наголошуйте, що це домашнє насильство, а не «побутова сварка».
2. Подайте заяву про домашнє насильство — це може зробити і свідок, і родичі.
3. Дізнайтеся, хто прийняв заяву (П.І.Б.) та коли її внесуть у ЄРДР.
4. Якщо заяву затягують або хтось стає на бік кривдника — телефонуйте 0800 500 202 (орган контролю прозорості дій поліції).
Якщо ви постраждала/постраждалий:
-
📞 Викликайте поліцію та одразу повідомляйте, що пишете заяву про домашнє насильство.
-
Дізнайтеся дані про прийняття заяви (див. пункт 3 вище).
-
Просіть заборонний припис, якщо є ризик повторного насильства.
-
Порушення заборонного припису карається штрафом або обмеженням волі.
-
☎ Телефонуйте 0800 213 103 (Безкоштовна правова допомога) — там допоможуть подати до суду та припинити посягання назавжди.
Психологічна підтримка
-
0800 500 335 — професійна допомога психологів.
-
1547 — урядова гаряча лінія.
Не будьте байдужими. Якщо ви знаєте про випадки насильства — поширюйте ці номери та алгоритм.
Дякуємо організації #ЛаСтрада за консультацію та підтримку.
Щороку 25 листопада відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок — офіційно проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році. Дата обрана на честь сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті за свою боротьбу з диктатурою в Домініканській Республіці
Які види насильства розглядаються:
-
Фізичне — побиття, удари, штовхання, заподіяння тілесних ушкоджень.
-
Психологічне — приниження, погрози, контроль, ізоляція.
-
Економічне — позбавлення доступу до фінансів, заборона працювати.
-
Сексуальне — примус до статевих дій без згоди.
За даними ВООЗ, кожна третя жінка у світі хоча б раз у житті зазнає фізичного або сексуального насильства.
Особливість цього явища — викривлене сприйняття жертвою, яка часто вважає себе винною, а кривдника — безкарним. Це породжує мовчання, ізоляцію та страх звернутися по допомогу.
Червона стрічка, війна та ми
ВІЛ був відкритий на початку 1980-х років, коли лікарі в США помітили незвичні випадки саркоми Капоші та тяжких інфекцій у молодих чоловіків. У 1983 році французькі дослідники з Інституту Пастера під керівництвом Люка Монтаньє вперше виділили вірус із лімфоцитів хворого2. Незабаром американський вчений Роберт Галло підтвердив, що цей ретровірус є причиною синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). Відтоді ВІЛ став одним із найважливіших відкриттів у медицині, що визначило нову епоху боротьби з інфекційними захворюваннями.
У переважній більшості зареєстрованих випадків ймовірним шляхом інфікування ВІЛ є статевий (80,1%), що підкреслює сталість тенденції щодо його актуалізації (74,5% у 2023 році). Частіше ВІЛ-інфекцію виявляють серед чоловіків, частка яких становила 65,5% від зареєстрованих у 2024 році осіб. У віковій структурі вперше зареєстрованих випадків також спостерігаються певні закономірності з формуванням тенденції щодо поступового збільшення частки осіб віком 50 років і старше (21,9%). При цьому більшість осіб (74,7%) належать до вікової групи 25 – 49 років.
2 грудня - Міжнародний день боротьби з рабством та торгівлею людьми
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями
Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями встановлено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року, щорічно він відзначається 3 грудня.
Світова спільнота закликала держави проводити подальшу інтеграцію осіб із інвалідністю в життя суспільства. Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.
Всі люди мають різні порушення здоров’я в якийсь момент в їхньому житті. Різниця в тому, що в більшості випадків погіршення здоров’я не заважає тій чи іншій людині функціонувати, бути залученим або брати участь в житті спільноти. Міжнародний день людей з обмеженими можливостями дотримується своєї переконаності в тому, що людина за своєю природою не є «інвалідом» – інвалідність НЕ є особливістю людини.
Відзначаючи Міжнародний день інвалідів, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дадуть змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства.
В Україні близько 3 мільйонів людей з інвалідністю. І вони вимагають до себе підвищеної уваги. Ліки, продуктові набори, пільги на медичне обслуговування, пенсії і дотації, спеціально оснащені будівлі, транспорт – це все потрібно людині з обмеженими можливостями.
Але не будемо забувати про головне – найбільше, чого потребують такі люди – це наша увага та розуміння. Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислюватись над непростою долею людей з вадами здоров`я і не тільки 3 грудня, а й протягом усього року не забувати про те, що поруч із нами живуть співгромадяни, які потребують нашої допомоги та уваги. У цей день хочеться побажати їм теплих стосунків із близькими, бадьорості духу та міцного здоров`я. Надалі залишатися для нас прикладом безмежних людських можливостей та великої сили волі, що ці можливості породжує, а всім нам побільше душевної щедрості і милосердя, які втілилися б у добрі справи. (з мережі інтернет)
Кожен громадянин України став волонтером
Міжнародний день добровольців в ім'я економічного і соціального розвитку було проголошено рішенням 40-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1985 року на знак визнання важливої ролі добровольчих та інших організацій у соціальному й економічному розвитку суспільства.
6 грудня - вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі
У 1960-х роках у Квебеку розпочалася так звана «тиха революція» — період глибоких суспільних перетворень, що сприяв модернізації провінції та переосмисленню ролі жінок у громадському житті. Під впливом феміністичного руху дедалі більше дівчат і жінок отримували доступ до професій і освітніх напрямів, які раніше вважалися «нетрадиційними» для них. У 1970–1980-х роках канадські технічні коледжі та університети активно запроваджували програми підтримки жінок, заохочуючи їх до здобуття технічної та інженерної освіти.
Попри позитивні зрушення, окремі представники чоловічої спільноти сприймали ці зміни як загрозу або несправедливу перевагу. До цієї групи належав і 25-річний Марк Лепін, який покладав на фемінізм провину за власні життєві невдачі та невдалу спробу вступити до Політехнічної школи Монреаля. Поступово його особисте розчарування трансформувалося в радикальні переконання та ненависть до жінок.
6 грудня 1989 року Лепін здійснив збройний напад на Політехнічну школу Монреаля, убивши 14 студенток і поранивши ще 13 людей. Він відкрито заявляв, що чинить злочин як «боротьбу з фемінізмом». Ця трагедія стала одним із найболючіших проявів гендерно вмотивованого насильства в історії Канади та яскравим прикладом феміциду, зумовленого мізогінними переконаннями.
Події в Монреалі спричинили широкий суспільний резонанс. Вони змусили канадців по-новому поглянути на проблему насильства щодо жінок, посилили увагу до психологічних і соціальних чинників мізогінії, а також стали поштовхом до реформування законодавства у сфері контролю за обігом вогнепальної зброї. На вшанування пам’яті жертв у Канаді було запроваджено Національний день пам’яті та боротьби з насильством проти жінок, відомий також як День білої стрічки.
10 грудня - Міжнародний день прав людини
10 грудня – День прав людини: значення Загальної декларації прав людини
10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Загальну декларацію прав людини – документ, що став фундаментом сучасних підходів до розуміння та забезпечення гідності, свободи й рівності кожної людини. Це був перший універсальний акт, який окреслив набір невід’ємних прав, що належать кожному від народження.
Метою ухвалення Декларації було донести до всіх народів світу спільні стандарти у сфері прав людини та закріпити міжнародні принципи рівності і свободи. Держави та суспільні інституції були закликані сприяти поширенню знань про права людини, впроваджувати ефективні освітні, правові та соціальні заходи, а також забезпечувати дотримання цих прав на національному та міжнародному рівнях. Документ визначив необхідність того, щоб права та свободи були реальними й доступними для всіх без винятку.
У Декларації проголошено, що кожна людина має всі права і всі свободи, закріплені в документі, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану чи будь-яких інших ознак. Декларація підкреслює універсальність прав і забороняє будь-які форми дискримінації щодо людини.
Окремо зазначено, що жодні відмінності не можуть ґрунтуватися на політичному, правовому або міжнародному статусі країни чи території, до якої належить особа. Це положення забезпечує рівний захист прав як для жителів незалежних держав, так і для мешканців територій, що перебувають під опікою, у процесі самоврядування чи мають будь-які інші обмеження у суверенітеті.Сьогодні Загальна декларація прав людини залишається ключовим орієнтиром для держав, громадянського суспільства, правозахисних організацій та кожної людини, яка відстоює власні права й свободи. Її положення стали основою міжнародних конвенцій, національних законодавств та систем захисту прав людини в усьому світі.
